ЕЗО́ПІВСЬКИЙ, а, е. Алегоричний, з недомовками, натяками, щоб замаскувати прямий зміст висловлюваного.
Езо́півська мо́ва — замаскований спосіб вираження думок з недомовками й натяками. Ледве знайшов його і езопівською мовою, натяками домігся згоди (Кучер, Голод, 1961, 154); Щоб уникнути рогаток царської цензури, Леся Українка часто вдавалася до езопівської мови (Рад. літ-во, 4, 1963, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 454.