ЕКЗАМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Проводити екзамен; іспитувати. — Скільки всяких книжок прочитала! — Вона розумніша за всіх отих учителів, що екзаменували її (Вас., І, 1959, 254); — Де вже щоб в академії цього не вчили, — сказала матушка, постерігаючи, що старий хоче екзаменувати зятя (Н.-Лев., III, 1956, 23); Передусім став екзаменувати [старшина] новоприбулих, чи твердо завчили вони напам’ять номери своїх автоматів (Гончар, І, 1954, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 456.