ЕКСПЕРИМЕ́НТ, у, ч.
1. Один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається за допомогою доцільно вибраних або штучно створених умов. Блискучими експериментами фізіолог-ботанік Тімірязєв довів помилковість та неточність приладу фізика Дрейпера для спектрального аналізу (Вісник АН, 8, 1949, 60); Дослідник-селекціонер.. почав говорити про свій експеримент, показуючи то одну, то іншу стадію в цій складній праці (Ле, Право.., 1957, 105).
2. Взагалі намагання, спроба здійснити щось яким-небудь способом. Доля кидала мене в різні боки, водила по різних закутках нашого краю і робила зо мною всілякі експерименти (Фр., IV, 1950,279); —Я не вважаю ваші експерименти за виявлення партійної лінії (Мик., II, 1957, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 461.