Слово "елегія" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЕЛЕ́ГІЯ, ї, ж.

1. Ліричний вірш задумливого, сумного характеру. Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Шевч., II, 1953, 229); Трансформуються і набувають нових рис такі жанри, як пісня, ліричний роздуммедитація, елегія, ода (Іст. укр. літ., II, 1956, 190); // В античній поезії — вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.

2. Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру.

3. перен. Смуток, меланхолія. Мелодія задзвеніла елегією, смутком, але не важким, не тим, що вбиває душу, гнітить серце й накидає чорне покривало на очі (Н.-Лев., III, 1956, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 467.