ЕЛЕКТРОЛІТИ́ЧНИЙ, а, е, хім. Прикм. до електро́ліз. Розпад електролітів на іони під дією розчинника дістав назву електролітичної дисоціації, або іонізації (Заг. хімія, 1955, 230); Електролітичний метод; // Зробл., здобутий шляхом електролізу. Лабораторія [заводу «Запоріжсталь»] допомогла освоїти технологію електролітичного лудіння жерсті (Наука.., 9, 1956, 2); Електролітична мідь; // Признач. для проведення електролізу. Підготовлений до покриття предмет занурюють в електролітичну ванну з розчином відповідної солі і сполучають його з негативним полюсом джерела струму (Нариси розв. прикл. електр.., 1957,124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 469.