ЕЛІКСИ́Р, у, ч.
1. Витяжка з рослин або міцний настій їх на спирті, ефірних оліях і т. ін., що використовується в медицині, косметиці. Зубний еліксир.
2. заст. Чудодійний напій, який намагалися одержати алхіміки, щоб продовжити людське життя, зберегти молодість. Казали, що.. йому відомий еліксир вічної молодості (Тулуб, Людолови, І, 1957, 275); Не став [Іваненко] алхіміком у європейськім розумінні цього слова: не шукав ні каменю філософського, ні великого еліксиру, ні пілюль безсмертя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958. 407); * Образно. Суспільне корисна праця — це, так би мовити, еліксир життя (Наука.., 8, 1961, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 474.