ЕМА́ЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до ема́ль 1; // Зробл. з емалі; покритий, прикрашений емаллю. На світанку, коли холодні краплі дзвінко падали в емалеву миску, Маркові згадалося дитинство (Кучер, Квітує жито, 1938, 114).
∆ Ема́леві фа́рби — фарби, які при висиханні утворюють твердий глянсуватий шар, схожий на емаль.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 475.