Слово "емаль" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЕМА́ЛЬ, і, ж.

1. тільки одн. Непрозора склоподібна маса, якою покривають металеві та керамічні предмети для оберігання їх від впливу кислот і лугів або для прикрашення. Лякін тільки тепер помітив п’ятикутну зірочку, на якій уже потріскалась і повідпадала червона емаль (Шиян, Гроза.., 1956, 276); — Підійшовши ближче, я побачив, що то був великий жерстяний лист, покритий емаллю (Мур., Бук. повість, 1959, 38); * У порівн. Високі верби шуміли над ровом, і небо між ними синіло, наче емаль (Коцюб., II, 1955, 394).

2. чого, перен. Гладка, блискуча поверхня чого-небудь, що нагадує таку масу. В гладенькій сивій емалі моря відбивались мерехтливі сузір’я (Дмит., Наречена, 1959, 38); Емаль очей; Синя емаль неба.

3. перев. мн. Художні вироби, покриті такою масою. До далекої цієї подорожі княгиня готувалась ще з зими: сама одібрала для імператорів і для кого буде надоба дари великіхутра, риб’ячий зуб, золоті й срібні емалі (Скл., Святослав, 1959, 115).

4. тільки одн. Тверда, блискуча речовина, якою покрита коронка зуба. Коронка зуба вкрита емаллю, яка відіграє велику роль у збереженні його цілості (Анат. і фізіол. люд., 1957, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 475.