ЕНЦИКЛОПЕДИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до енциклопе́дія. Енциклопедичний характер мають рукописні збірники, яких досі звісно нам кілька, а яких, певно, мусило бути далеко більше (Фр., XVI, 1955, 321); // Який становить собою енциклопедію. Окреме місце серед літератури, яка допомагає людині в самоосвіті, належить енциклопедичним словникам або енциклопедіям (Рад. Укр., 15.VІІІ 1961, 2).
2. Який охоплює багато галузей знань; різнобічний. Під кінець XIX ст. ..в українській літературі з’явився Франко, людина енциклопедичного розуму і великого поетичного обдарування (Рад. літ-во, 1, 1958, 118); Він [Г. Сковорода] був на свій час широкоосвіченою, енциклопедичною людиною: філософом, ліриком, перекладачем.., проповідником на майданах (Тич., III, 1957, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 481.