ЕПІГРА́ФІКА, и, ж. Допоміжна філологічна та історична дисципліна, що вивчає головним чином стародавні написи. В 1926 р. Г. Ю. Крачковський зробив подорож на Кавказ, де знайомився з місцевими зібраннями рукописів і спадщиною мусульманської епіграфіки (Видатні вітч. географи.., 1954, 136). .
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 482.