ЕПІДЕ́РМІС, у, ч.
1. Зовнішній шар шкіри у тварини і людини, що складається з багатошарового плоского епітелію. Білки верхнього шару шкіри — епідермісу — особливо багаті на такі амінокислоти, як гістидин, тирозин, цистин та ін, (Укр. біох. ж., XXVIII, 1, 1956, 95).
2. Покривна тканина листків, стебел, частин квітки та інших органів рослин; шкірка. Коли спори гриба достигнуть, епідерміс розривається і спори розносяться вітром, заражаючи інші рослини (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 483.