ЕПІТЕ́ЛІЙ, ю, ч.
1. анат. Один з типів тканини людини і тварини, що здійснює головним чином захисну функцію і обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем. Конкретне уявлення про клітину людського тіла можна дати на прикладі епітелію ротової порожнини (Метод. викл. анат.., 1955, 39).
2. бот. Загальна назва видільних клітин, якими вистелені внутрішні порожнини рослин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 484.