ЕРЗА́Ц, у, ч. Неповноцінний замінник чого-небудь; сурогат. У пивній.. дим тютюнових ерзаців плавав шарами, не поєднуючись (Ю. Янов., І, 1958, 539); * Образно. Підміняючи справжні пристрасті й почуття їх солоденькими ерзацами, подібна драматургія [п’єси «Люська» Г. Мазіна, «Ураган» Т. Смолянської] лише опошлює ті моральні норми й положення, які вона береться стверджувати (Про багатство л-ри, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 485.