ЕРОДО́ВАНИЙ, а, е, геол.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до еродува́ти.
2. прикм. Який зазнав руйнівної дії води та вітру. Правильне використання еродованих земель і площ з неглибоким заляганням грунтових вод потребує проведення протиерозійної організації території, спеціальної структури посівів і відповідного типу сівозмін (Колг. Укр., 9, 1960, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 486.