ЕРУДО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Який має ерудицію. Ванда з приємністю констатувала, що цей молодий чоловік.. ерудований і гострий на язик (Іщук, Вербівчани, 1961, 141)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 486.