ЕСКО́РТ, у, ч. Конвой, охорона, що супроводжують кого-, що-небудь. За кілька хвилин Валентину під ескортом двох жовнірів і пана капрала повели з хати (Досв., Вибр., 1959, 71); * У порівн. Кілька рибальських човнів, як почесний ескорт, супроводжували цю жалібну процесію (Руд., Вітер.., 1958, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 487.