ЕСКОРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Супроводжувати ескортом; // Супроводжувати кого-, що-небудь, йти або їхати поруч з кимось, чимось. В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Грим., Незакінч. роман, 1962, 116): * Образно. Повноводу ріку обабіч невідступно ескортують вікодавні дуби, осокори й тополі (Рад. Укр., 22.III 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 487.