ЕСТЕТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до есте́тика. Соціалістичний реалізм пройшов велику школу очищення від скверни догматизму і начотництва, які гальмували розвиток естетичної теорії (Рад. літ-во, 1, 1958, 3); — Правда, картина не зовсім естетична, але зате реальна, — тяг далі Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 75).
2. Пов’язаний із створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті. Література в нашому суспільстві відіграє винятково важливу роль у формуванні комуністичної ідеології, в розвитку естетичних смаків радянської людини (Іст. укр. літ., І, 1954, 9); // Викликаний прекрасним у житті чи мистецтві. Вона сідає за фортепіано — і передчуття естетичного задоволення наповняє душу молодого студента (Хотк., І, 1966, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 489.