ЕТЕРНІ́ТОВИЙ, а, е. Прикм. до етерні́т. Етернітова плитка; // Зробл. з етерніту. Ліворуч — за будинком клубу, за стовпищем нових стріх і етернітових покрівель — виднілася розлога заплава (Смолич, III, 1959, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 490.