ЕТЮ́Д, а, ч.
1. Твір образотворчого мистецтва допоміжного характеру, виконаний з натури з метою її вивчення в процесі роботи над картиною, скульптурою і т. ін. Кращі художники-демократи на живому матеріалі.. створювали свої картини, переважно ескізи, етюди, які складали художній літопис революційних подій (Мист., 5, 1955, 4); Старий художник пише краєвид, Але не зна, що цей етюд — останній… (Мас., Поезії, 1950, 286).
2. Невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню. Опріч «Дорогою ціною», у мене є ще три оповідання нових, ніде не друкованих: «Лялечка» — етюд, «На камені» — акварель і «Поєдинок» — образок (Коцюб., III, 1956, 224); // Невелика одноактна п’єса, події якої мають драматичний характер. Пам’ятаю, як мій етюд «В осінню ніч» ставив у гімназії драматичний гурток (Донч., VI, 1957, 581).
3. Невеликий музичний твір віртуозного характеру. Етюд Шопена; // П’єса навчального характеру, в якій застосовується певний технічний прийом гри.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 491.