ЕФЕ́КТНИЙ, а, е. Який справляє сильне враження, ефект (у 1 знач.). Вона була на той час дуже ефектна в темній сукні, обсипаній дрібненькими малиновими крапельками та квіточками (Н.-Лев., IV, 1956, 66); // Розрахований на створення ефекту. Зосереджений, стриманий, він не виголошує гучних промов, не стає в ефектну позу (Мист., 1, 1959, 20); Раусліт ефектним рухом розкриває перед Терпером чемодан (Собко, Любов, 1935, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 492.