ЕШЕЛО́Н, у, ч.
1. Окрема частина розчленованого в глибину бойового порядку або колони військ, що рухається на деякій відстані від іншої. Війська ешелону головних сил почали посадку на судна (Кучер, Чорноморці, 1956, 215).
2. Поїзд, автоколона або група літаків певного призначення з людьми та вантажем Після того, як ми пустили на залізниці під укіс ворожий ешелон, фашистська поліція йшла за нами по п’ятах (Збан., Крил. гонець, 1953, 22); На заокругленні колії Анрі побачив на хвилину весь ешелон — довгу валку платформ, навантажених танками (Донч., 6, 1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 493.