ЖАНДА́РМ, а, ч. Особа, що служить у військах жандармерії. Двері кімнати відчинилися, і до неї ввійшли два жандарми в звичайних уніформах (Фр., V, 1951, 129); За Володимиром Іллічем і всією сім’єю Ульянових невідступна стежили жандарми (Біогр. Леніна, 1955, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 508.