Слово "жбухати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЖБУ́ХАТИ, ає, недок., розм.

1. З силою вириватися звідкись; виходити на поверхню (перев. про вогонь). Тут огонь жбухає, як із пекла (Фр., 1,1955, 54); [Альтмаєр (відтикає пробку зі стола, в лице йому жбухає вогонь):] Горю! Горю! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 89).

2. Падати, валитися, литися з великою силою. Дощ мов із цебра жбухав на землю (Фр., І, 1955, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 515.