ЖВАВЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до жва́вий. Галя своїми жвавенькими оченятками у їх питалася: чи її правда? (Вовчок, І, 1955, 298); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (Вас., І, 1959, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 515.