ЖВА́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. жва́вий. Вона сама здивувалась, де це взялася в неї жвавість та проворність (Н.-Лев., IV, 1956, 66); Орловським рисакам властива висока жвавість і витривалість (Конярство, 1957, 48); Сусідки-молодиці, скупчившись над хворою, про щось з жвавістю сперечалися (Коцюб., І, 1955, 229); * Образно. Жвавість маленьких ручаїв уділялась і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів (Кобр., Вибр., 1954, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 515.