ЖЕ́ВРІТИСЯ, іється, недок. Те саме, що же́вріти. Перед ним Кривавим блиском жеврілося небо (Фр., XIII, 1954, 205); На плечах у неї, мов шматок полум’я, червона косинка жевріється на сонці (Гончар, Таврія.., 1957, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 518.