ЖЕЛАТИ́Н, у, ч. Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в техніці, кулінарії і т. ін. Желатин видобувають з колагену кісток, шкіри і сухожилля великої рогатої худоби (Знання.., 3, 1965, 16); Вина, що містять малу кількість дубильних речовин, не освітлюються желатином без додавання таніну (Сад. і ягідн., 1957, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 518.