ЖЕНИ́ТИ, женю́, же́ниш, недок. і док., перех. З’єднувати шлюбом чоловіка з жінкою. Вдова осталась не сама, А з сином парубком; женити Його збиралась восени (Шевч., II, 1953, 253); Може, женять когось-— подивлюсь, підійду, може, давніх знайомих між ними знайду (Шпорта, Запоріжці, 1952, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 519.