ЖЕРСТЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до жерсть. Кілька жаринок випало з печі й тліло на жерстяному листі, прибитому під піччю на підлозі (Перв.. Атака.., 1946, 55); // Зробл. з жерсті. Увесь механізм машинки був закритий чорним жерстяним лакованим кожушком (Смолич, І, 1958, 163); Прийшли на дачу люди з пилами й сокирами, вилізли на будинок і почали зривати старий жерстяний дах (Збан., Мор. чайка, 1959, 225).
2. перен. Такий, як жерсть; який нагадує собою жерсть. Колись давно-давно був отакий день, прикрашений першим снігом, жерстяним листям дубів, летючими сережками кленів (Руд., Остання шабля, 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 521.