ЖИВИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до живи́ця 1. Холоду тут [у лісі] менше було чутно, дерева дихали якоюсь теплою, живичною парою (Фр., III, 1950, 84); Живичний запах, що розходився лісом, обіймав і освіжував нас (Коб., III, 1956, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 525.