ЖИВЛО́, а́, с., діал. Усе живе, жива природа. За сонцем усе живло прокинулось (Мирний, II, 1954, 55); В її [природи] голосах не дзвеніло чуття людське — се радше був голос дикого, грізного живла… (У. Кравч., Вибр., 1958, 421).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 526.