ЖИВОЛУ́П, а, ч., розм. Те саме, що живої́д. До краю розбещений паразит і мерзотник готував зустріч смердючим німецьким живолупам! (Ю. Янов., І, 1958, 295); — Віддай нам наших дітей, живолупе! — волали жінки, розмахуючи кулаками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 526.