ЖИВОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. Той, хто займається живописом; художник. Значення Шевченка як живописця, рисувальника, гравера само вже могло б забезпечити йому почесне місце в історії мистецтва (Рильський, III, 1955, 252); Живописець користується фарбами, композитор — звуками (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 526.