ЖИВОТВО́РНИЙ, а, е. Який дає силу, енергію для життя, оживляє організм; живодайний. Насіння не загине в холодній землі, а зійде, розів’ється і дасть розкішне жниво під впливом животворного тепла… (Коцюб., І, 1955, 306); Над ланами у всю широчінь степу, мов розпущені коси весни, завис теплий животворний дощ (Ряб., Золототисячник, 1948, 174); * Образно. Оспівувати дружбу народів, животворний радянський патріотизм — почесний обов’язок письменника (Рильський, III, 1956,386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 527.