ЖИВОТІ́ННЯ, я, с.
1. Життя в тяжких умовах; життя сіре, безбарвне, без усвідомлення основного його смислу. Сонце, вітер, розморожена пахуча земля здалися Уляні неабиякими розкошами після чотирьох місяців животіння в барлозі (Мур., Жила.. вдова, 1960, 85); Лукаш не хоче спускатися до животіння, але в нього не вистачає сил довго опиратися матері, і він іде від Мавки (Укр. літ., 9, 1957, 277); Бажалося боротьби, перемоги, і безнадійне, бездіяльне животіння гаремних жінок висмоктувало з неї сили і віру в себе (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).
2. Дія за знач. животі́ти 2. Підполковник Погиба, загубивши надію, що його врятує Петлюра чи хтось з його високого оточення, з жахом дивився на останнє животіння отаманщини (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 527.