ЖИ́ТИСЯ, живе́ться, недок., безос., розм. Те саме, що жи́ти 3. Як же смутно й сумно жилося! Не чути сміху, не чути гласу людського (Вовчок, І, 1955, 127); Жилося Давидові хоч і тяжко, але весело (Стельмах, Хліб.., 1959, 106); // Мати можливість жити, існувати. Так роби, як я: Ти живи, поки живеться, А журбу забудь — минеться! (Л. Укр., IV, 1954, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 532.