ЖИ́ТНІЙ, я, є. Прикм. до жи́то 1, 2. Осінній вітер розвівав його рідкий сивий волос, а житнє зерно било по очах (Ірчан, II, 1958, 83); Варка.. внесла кілька сплетених з житнього колосся та сухих квіток вінків (М. Ол., Леся, 1960, 144); // Вигот. з жита (у 2 знач.). Житній хліб пшеничному калачеві дід (Укр.. присл.., 1955, 320); На стелі з-під рушника виглядав житній хліб (Вас., І, 1959, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 533.