ЖИТТЄЛЮ́Б, а, ч. Той, хто любить життя. Ліричний герой ранніх творів П. Тичини — життєлюб і оптиміст, з допитливим розумом і мужнім серцем (Рад. літ-во, 1, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 534.