ЖМЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до жме́ня. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменьці (Тич., І, 1946, 125); Кожне сує Сашкові то хлібця окраєць, то картоплинку або пшона жменьку (Ів., Таємниця, 1959, 108); Листатий любисток.. побратався з жменькою конопель (Вовчок, І, 1955, 382); — Так ви що — боїтеся? — аж спалахнув Яремчук, — їх яка-небудь жменька, цих бандитів, а нас сила (Цюпа, Назустріч.., 1958, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 538.