ЖНИВА́РКА, и, ж. Машина, яка жне хлібні рослини. На ланах Клопотовського, після того як позвозять у скирти озимий хліб, зжатий лобогрійками чи крилатою жниваркою.., бідним селянам дозволялось згрібати граблями стерню на паливо (Іщук, Вербівчани, 1961, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.