ЖНИВА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до жнива́. Ой ви, дні жниварські, славні! На машині — на комбайні — Тато мій виїжджає в лан (Стельмах, Колосок.., 1959, 20); // Признач. для проведення жнив. Тепер ви не впізнаєте, хто з них [жінок] косар, хто в’язальниця, хто ожередник, коли в неї в руках немає жниварського стру менту (Кучер, Дорога.., 1958, 198); // Стос. до жнив. Жниварські пісні озиваються зблизька (Криж., Срібне весілля, 1957, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.