ЖНИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до жнива́. Не можна сказати, що Крук так і не робить нічого в селі для цієї бідняцької демонстрації проти поміщиці в гарячу жнивну пору (Козл., Ю. Крук, 1957, 480); // Стос. до жнив. Пливе в настояному на колосках повітрі жнивна пісня (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.