ЖОВТА́ВИЙ, ЖОВТЯ́ВИЙ, а, е. З жовтим відтінком, з жовтизною. Сумовито миготить з маленьких вікон жовтаве світло каганця (Фр., II, 1950, 106); Пшениця вигравала лискучими жовтавими хвилями (Донч.,У, 1957,137); Жовтява блідість обличчя свідчила про глибоке зомління (Смолич, І, 1958, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 539.