ЖОВТА́СТИЙ, а, е. Трохи жовтий; жовтуватий. Учитель не ввійшов, а влетів. Розпелеханий, з жовтастими від люті очима, він скочив посеред класу, випнув уперед голову… (Д. Бедзик, Студ. Води, 1968, 121), Відчервонів, відсинів ряст. Лісами війнули нові квітки — ..жовтаста кульбаба, черевички, ковалики, дзвіночки (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 683.