ЖОВТОДЗЬО́БИЙ, а, е. Те саме, що жовторо́тий. За хвилину в мене був повен рот малесеньких рябеньких яєчок, а в пазусі кілька жовтодзьобих горобенят (Сміл., Сашко, 1957, 5); [Бакаляр:] А колись же, пам’ятаю, Першокурсник жовтодзьобий, Повен щирої шаноби, Вірив блазням бородатим, їхнім вигадкам проклятим (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 541.