ЖОВТО́К, тка́, ч. Жовта речовина, що міститься у середині яйця. Серед столу в їдальні стояла макітра, повна жовтків, що блищали, як коров’ячі очі (Коцюб., II, 1955, 359); Жовток відіграє важливу роль в ембріональному розвитку (Укр. біох. ж., XXVIII, 1, 1956, 111); * Образно. Трава була соковита, як смарагд, посипана яскравими жовтками кульбаби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); * У порівн. Заздрість з жовтими очима, мов жовтки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 541.