ЖОВТОЦВІ́Т, у, ч.
1. Назва різних лугових та польових рослин, що цвітуть жовтим цвітом.
2. розм. Трав’яниста рослина, росте в степах і по узліссях, цвіте великими жовтими квітками, використовується в медицині; горицвіт. Сонечко стиха гріє, вітерок легенький дише, польові пахощі: чебрець, жовтоцвіт (Мирний, III, 1954, 98); Жовтоцвіт одцвів, Вогник-мак згорів, Ні тебе не чуть, Ні твоїх листів (Ус., Листя.., 1956, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 541.