ЖОВТЯНИ́ЦЯ1, і, ж. Жовте забарвлення шкіри через підвищене нагромадження жовчного пігменту в крові та тканинах тіла, що є ознакою захворювання печінки; захворювання, що викликає такий стан. — Та чого се ви такі на виду жовті? Чи не жовтяниця? (Вовчок, І, 1955, 255); При захворюванні печінки порушуються всі сторони обміну, що приводить до жовтяниці (Наука.., 12, 1956, 22).
ЖОВТЯНИ́ЦЯ2, і, ж. (Chrysosplenium L.). Трав’яниста весняна рослина родини ломикаменевих, що цвіте жовтими або зеленуватими квітками. Жовтяниця дуже поширена по вогких місцях, в лісах та ярах, особливо там, де росте вільха (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 542.