ЖОКЕ́Й, я, ч.
1. Професіональний їздець на кінських скачках. Складається список трупи з кращих імен.. клоунів, жокеїв (Моє життя в мист., 1955, 17); Для сільських жокеїв артіль закупила орловських рисаків (Рад. Укр., 22.VІ 1967, 4).
2. Той, хто доглядає і дресирує коней-скакунів. Стегнасті жокеї з самого ранку, повиводивши зі стаєнь породистих жеребців, нещадно ганяли їх на корді на втіху прибуваючим гостям (Гончар, Таврія.., 1957, 183); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв на іподромі (Смолич, Мир.., 1958, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 542.